Андрій Юрійович народився 3 червня 1969 року в Кіровограді в родині військових: батько – підполковник ВПС, штурман; дід – майор артилерійських військ.
У 1988 році закінчив Кіровоградський машинобудівельний технікум за спеціальністю: металообробні верстати і автоматичні лінії. Мав кваліфікацію: «технік-механік».
Проходив строкову військову службу з 05.07.1988 по 01.06.1990 рр. в Україні у військах ППО.
Після завершення служби повернувся в Кіровоград, працював на приватних підприємствах. Будував щасливе життя, знайшов своє кохання – Аллу. Одружився у 1999 році, у 2000 р. народився син Ярослав.
Андрій був турботливий, добрий, надійний, працьовитий чоловік та батько. Рідні згадують, що він вмів ставити цілі і поступово досягати свого. Захоплювався музикою, збирав вінілові платівки, колекціонував моделі автомобілів.
Коли ж російський окупант ступив на українську землю мета стала одна – захистити своїх рідних від ворога. 3 червня 2015 року на підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» був призваний по мобілізації до ЗСУ.
Згідно Довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, виданій рядовому Соловйову Андрію Юрійовичу, він дійсно в період з 24.07.2015 по 28.10.2015; 12.11.2015 по 22.06.2016 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції: Луганської та Донецької областей.
В зоні бойових дій перебував 13 місяців. Проявив мужність, патріотизм, відданість українському народу та зі зброєю в руках боронив територіальну цілісність і суверенітет нашої держави.
Це засвідчує Службова характеристика на Соловйова Андрія Юрійовича:
«Військове звання: рядовий. Займана посада: Кулеметник 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини польова пошта В6250.
За час проходження служби на посаді кулеметника рядовий Соловйов Андрій Юрійович зарекомендував себе перебуваючи в зоні АТО секторі «А» з позитивного боку. Набув бойового досвіду та здатен командувати особовим складом.
Постійно подає приклад співслужбовцям та підлеглим зразковим виконанням військового обов’язку, підтримує особовий склад, озброєння та техніку взводу в постійній готовності до застосування.
Досконало знає та вміло володіє зброєю і технікою взводу, забезпечує їх правильне зберігання й експлуатацію. Постійно вдосконалює знання за фахом та методичні навички, своєю поведінкою та старанністю подає приклад зразкового виконання військового обов’язку. До інших військовослужбовців ставиться з повагою, постійно дбає про їх виконання і згуртування військового колективу.
Військові статути, накази і настанови знає та вміло керується ними в практичній діяльності. В умовах кризової ситуації не розгублюється, вміє знайти головний напрямок та прийняти правильне рішення. В складних обставинах зібраний, приймає обґрунтовані, найбільш доцільні рішення.
Наполегливий та ініціативний в роботі, має високу працездатність. Спроможний організувати підлеглих на якісне виконання поставлених завдань. Поставлені завдання виконує точно і в строк, при виконанні службових обов’язків виявляє творчість, активність і наполегливість.
Брав участь в антитерористичній операції на територій Луганської та Донецької областей. Здатний до самокритичної оцінки своїх дій».
Командир 7 механізованої роти; 3 механізованого батальйону. 2016 рік.
1 липня 2016 року командир в/ч п п В6250 нагородив Грамотою рядового Соловйова Андрія Юрійовича «За сумлінне виконання службових обов’язків у зоні проведення антитерористичної операції на території Луганської області, зразкову військову дисципліну, особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність Військовій присязі».
Андрій Соловйов відзначений державними нагородами:
- Нагрудним знаком «Учасник АТО» (відзнака Начальника Генерального Штабу ЗСУ);
- Нагрудним знаком «За участь в Антитерористичній операції» (відзнака Президента України), якою нагороджений за безпосередню участь у бойових зіткненнях в зоні проведення антитерористичної операції на сході України, оборону української землі від російсько-терористичних військ;
- Пам'ятною медаллю «За оборону Щастя» (№440). Нагороджений 24 червня 2016 року.
Родина Андрія Юрійовича зберігає шеврони тих військових підрозділів, у яких він воював:
- «92-га Окрема Механізована Бригада. Луганська область»
- «АТО. Оперативно тактичне угрупування. Луганськ»
- 21-й окремий мотопіхотний батальйон «Сармат» (21 ОМПБ, в/ч А2962, пп В2604).
7 липня 2016 року Андрій Юрійович був звільнений зі ЗСУ, демобілізований в запас.
За роки участі в АТО/ООС А.Ю. Соловйов став досвідченим військовим, хоча ніколи не був ним за фахом.
В Льотній академії НАУ працював з 2017 року. 22 листопада прийнятий на посаду стрільця служби авіаційної безпеки.
Андрій Соловйов став на захист Батьківщини з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну. 27 лютого 2022 року був мобілізований.
Служив навідником станкового протитанкового гранатомету в 56-й окремій мотопіхотній Маріупольській бригаді (56 ОМПБр, в/ч А0989, пп В2095).
Побратими розповіли, що він був взірцем того, як потрібно виконувати свій військовий обов'язок, прикладом мужності та героїзму. Під час виконання бойових завдань був сміливим і рішучим, не пасував перед небезпекою.
20 червня 2022 року, під час руху вантажний автомобіль ГАЗ-66, в якому знаходився Андрій Юрійович, підірвався на міні. У цій машині перевозилась певна кількість боєприпасів, які здетонували.
У Сповіщенні сім’ї загиблого повідомлялось, що Соловйов Андрій Юрійович, виконуючи бойові завдання, здійснюючи заходи з національної безпеки і оборони , відсічі і стримуванні збройної агресії РФ, загинув 20.06.2022 року.
На місці загибелі Андрія Юрійовича, у н.п. Новодонецьке Краматорського району Донецької області, велись активні бойові дії, через ці обставини неможливо було забрати тіло. Перевозять загиблих із окупованих територій лише шляхом офіційного обміну між обома сторонами. Залишається сподіватись, що невдовзі тіло Андрія Юрійовича повернеться до рідної домівки і сім’я, близькі та друзі зможуть гідно з військовими почестями провести чин поховання.
Без сина залишилась мама – Тамара Андріївна, без чоловіка дружина – Алла Миколаївна, без батька – син Ярослав (у 2024 році закінчив ЛА НАУ та отримав диплом магістра, ОПП «Аварійне обслуговування та безпека на авіаційному транспорті»), без дідуся – онук Юрій (2020 р.н.).
Друзі та колеги пам’ятатимуть про Андрія Юрійовича як про порядну, шляхетну, добру людину.
Низько вклоняємося Герою за його подвиг та самопожертву заради Великої Перемоги України!
