Олександр Костянтинович Пашин народився 3 травня 1996 року в місті Єнакієве Донецької області.

У 2011 році закінчив Єнакієвський навчально-виховний комплекс № 9 Єнакієвської міської ради.

2013 року вступив до Кіровоградської Льотної академії Національного авіаційного університету. Навчався на факультеті обслуговування повітряного руху за напрямом: «Авіаційний транспорт».

Зарекомендував себе як активний, старанний, здібний, цілеспрямований здобувач вищої освіти, зацікавлений у науковій та громадській діяльності. Був дисциплінованим, врівноваженим, доброзичливим, чесним, справедливим, готовим прийти на допомогу, відповідальним при виконанні поставлених завдань.

Проявляв високу працездатність, самоконтроль, інтерес до навчання, активно займався самоосвітою, цікавився сучасними питаннями авіаційної галузі.

Постійно підвищував свій інтелектуальний рівень, брав активну участь у курсантських науково-практичних конференціях. Зокрема, виступав з доповідями на щорічній Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених, курсантів та студентів «Авіація та космонавтика: стан, досягнення і перспективи», присвяченій Всесвітньому Дню авіації і космонавтики. У збірнику матеріалів ХХХVII Всеукраїнської науково-практичної конференції, яка відбулась 12 квітня 2017 р., опубліковані тези доповіді О. Пашина.

Олександр був неодмінним учасником просвітницько-виховних заходів, численних спортивних змагань. У квітні 2015 р. входив до складу команди курсантів КЛА НАУ на VI обласних змаганнях зі спортивних походів, присвячених постаті козака Мамая. Разом із понад 150 учасниками з різних областей України Олександр з 21 по 25 квітня долав маршрут, пов’язаний з ім’ям славетного Мамая на території Кіровоградщини: c. Велика Северинка (колишня назва – с. Мамайка) – долина річки Мамайка – с. Високі Байраки (колишня назва – с. Мала Мамайка) – с. Андросове – зал. ст. Канатове – с. Созонівка – долина річки Грузьске – с. Обознівка – с. Катеринівка – урочище Злодійська балка.

Олександр любив мандрувати Україною, особливо мальовничими Карпатами та Кримом, надихав друзів на подорожі, випромінював любов до пригод і бажання розвиватися у сфері туризму. Однокурсники з теплотою згадують про спільну поїздку до Львова у жовтні 2014 року.

Курсант факультету ОПР Олександр Пашин з 22 по 25 вересня 2015 року пройшов курс підготовки за програмою «Надання першої медичної допомоги в системі пошуково-рятувальної служби (морський компонент)». Навчання проходили на базі спортивно-оздоровчого табору «Буревісник» Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського за підтримки Міжнародного фонду соціальної адаптації (в рамках проєкту «Україна-Норвегія»).

Отриманими знаннями охоче ділився: в якості інструктора-волонтера під час масштабних урочистостей, організованих Льотною академією у жовтні 2015 р. з нагоди Дня захисника України, провів тренінг для гостей заходу.

Зі своїм другом-одногрупником Русланом Умеровим Олександр Пашин на літніх канікулах після другого та третього курсів (2015, 2016 роки) працював у дитячому таборі «Козацька фортеця», розміщеному неподалік м. Сміла Черкаської області. Брав участь у підготовці цікавого відпочинку та змістовного дозвілля юних козачат – дітей з різних куточків країни.

Призначався курінним молодших куренів, а також інструктором з переправи та полоси перешкод. Власною дисциплінованістю надавав приклад загартування повітрям, сонцем і водою. Кожен фортечний день наповнював цікавими заходами, походами та козацькими забавами на силу, спритність і витривалість.

Навчав відпочиваючих основам скелелазання та різноманітних переправ, виживання в екстримальних ситуаціях: орієнтуватися в лісі чи степу, знаходити шлях за допомогою компаса та природних орієнтирів, добувати воду, їжу, ставити пастки, майструвати укриття.

Під час бесід, лекцій та просто щоденного спілкування намагався прищеплювати дітям любов до своєї землі, свого народу, розуміння того, що українці є нащадками козацького роду, а отже мають бути гідні своїх славних пращурів.

У дні народних свят вбирався разом із дітьми у національні строї. Вечорами проводив ігри та конкурси біля ватри, спільно вивчали та співали козацькі пісні.

Серед захоплень Олександра була музика. У 2017 р. він з друзями-однокурсниками відвідав музично-мистецький фестиваль сучасного вуличного мистецтва «Respublica», який проводився у Кам'янці-Подільському. Спостерігав, як художники стріт-арту, щоб максимально прикрасити занедбані будівлі міста, створювали цікаві графіті. Побував на музичній частині фесту, представленій відомими рок-гуртами. А вночі переглядав артхаус-фільми просто неба, показ яких влаштовували організатори події.

У житті Олександра особливе місце посідав парашутний спорт. За незабутніми емоціями від стрибків з парашутом, відчуттям моменту вільного падіння Сашко з друзями приїздив до Рівненського авіаційно-спортивного клубу.

У червні 2017 року Олександр Пашин успішно закінчив КЛА НАУ та отримав диплом про здобуття ступеню вищої освіти «бакалавр» за спеціальністю «Аеронавігація», спеціалізація «Управління повітряним рухом», Диспетчер управління повітряним рухом. У додатку до диплому про вищу освіту переважали оцінки «відмінно».

Олександр продовжив навчання в Льотній академії з 1 вересня 2017 року на факультеті Обслуговування повітряного руху за напрямом: «Авіаційний транспорт», Спеціалізацією: «Управління повітряним рухом», Освітньою програмою: магістр.

Однокурсники відгукуються про нього дуже добре, оскільки Олександр був душею колективу, вмів підтримати, розрадити, завжди усміхнений, відкритий, доброзичливий, випромінював позитив. Цінував і любив життя.

Сергій Корінний, який у роки навчання курсанта Пашина був заступником декана ФОПР з виховної роботи, пригадав випадок, що ілюструє увагу Олександра до оточуючих, величезний інтерес до людей, кожного, хто опинився поруч із ним: «…Якось обговорювали прочитані книги і Саня запам’ятав, яку книгу я хочу ще раз прочитати. А у 2019 році на мій день народження прислав її у подарунок».

У трудовій книжці О.К.Пашина перший запис – про працевлаштування з 12 березня 2018 р. в Товариство з обмеженою відповідальністю «Мастер-Авіа» (м.Київ).

Працював диспетчером ЦДА (центральна диспетчерська служба аеропорту) в Міжнародному аеропорту «Київ» імені Ігоря Сікорського.

У вересні 2020 р. О. Пашин був прийнятий на посаду менеджера відділу зовнішньої кооперації у Товариство з обмеженою відповідальністю «Клік Авіейшн Екзек’ютів», м.Київ.

Однокурсник Олександра Пашина, а у подальшому – колега по роботі Олександр Мельніченко поділився споминами про свого друга: «Сашко працював у “Сlick Aviation”. Це глобальний постачальник послуг з наземного обслуговування, підтримки польотів та постачання авіаційного палива. Олександр виконував надзвичайно відповідальну роботу, організовуючи заправки для авіації по всьому світу. Завдяки його професіоналізму та відданості справі сотні комерційних, бізнесових та військових літаків могли безпечно здійснювати свої рейси. Працював на займаній посаді до серпня 2022 р. Він був не просто професіоналом своєї справи, а й людиною, на яку завжди можна було покластися. Його щирість, доброта та готовність прийти на допомогу залишили слід у серцях усіх, хто його знав. У важкі моменти Сашко завжди був поруч, підтримував, допомагав словом і ділом. Як друг і колега, був зразком людяності та великодушності, здатним об’єднувати людей навколо себе».

Олександр Пашин мав високий рівень індивідуальної свідомості, світогляду та моральності. Рішуче засуджував російську агресію в Україну, проявляв громадянську зрілість та соціальну активність, вміння залишатися вірним своїм переконанням у складних життєвих ситуаціях. Рідне місто Олександра – Єнакієве – у 2014 році було окуповане та опинилось під контролем терористів.

З початку повномасштабного вторгнення росії у 2022 році Олександр Пашин добровільно мобілізувався до ЗСУ на захист нашої Батьківщини.

Про своє рішення долучитися до лав захисників України Олександр лаконічно написав у Messenger своїй сестрі Євгенії: «Підписав контракт із ЗСУ декілька тижнів тому. Зараз на навчанні. Більше сказати не можу. Наступні дні мене не буде на зв’язку».

Близький товариш Олександра – Руслан Умеров, який проживає у Великобританії, згадує: «Сашко був дуже чесною і сміливою людиною, з хоробрим серцем. Військовий вишкіл проходив у Британії, але ми з ним, на превеликий жаль, так і не побачились, оскільки військовий центр, у якому він навчався – закрита зона».

У Рекомендаційному листі, завіреному т.в.о командира в/ч А4699 йдеться, що до командування військової частини звернувся громадянин Пашин Олександр Костянтинович з проханням проходити військову службу у військовій частині А4699. Командування частини зобов’язувалося розмістити Пашина О.К. на посаді стрільця-помічника гранатометника 1-го штурмового відділення 1-го штурмового взводу 1-ї штурмової роти 2-го штурмового батальйону військової частини А4699 (47-1 окремий штурмовий полк).

Перебуваючи на військовій службі у військовій частині А4699 з листопада 2022 р., солдат Пашин О.К. пройшов навчання у період з 16.01.2023 по 20.02.2023 року за програмою підготовки за ВОС-166 (у Переліку військово-облікових спеціальностей рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України – №166 – Інженерно-саперні спеціальності). Склав залік з теоретичної і практичної частин та отримав свідоцтво.

Олександр Пашин воював у складі 47-ої окремої механізованої бригади «Маґура» (47 ОМБр, в/ч А4699).

47 ОМБр – військове з’єднання механізованих військ у складі Сухопутних військ Збройних сил України. Бригада відома за назвою «Маґура», що означає вершину гори або високу гору. Гасло бригади «Semper audentes!» з латини може перекладатись як «завжди відважні» для командування або «завжди зухвалі» для ворогів. Символ бригади походить від концепції шахового коня, який діє нестандартно, переступаючи інші фігури. Коло з шипами символізує щит.

Бригада «Маґура» сформована з мотивованих бійців, одним з яких був Олександр Пашин. На початку червня 2023 року 47-й ОМБр було поставлено складне та важливе завдання – проривати російську оборону на Запоріжжі від Оріхова і Малої Токмачки вздовж лінії фронту у напрямку міста Токмак. Російські військові облаштували декілька ліній оборони та встановили на шляху наступу українських сил безліч мінних полів. Також по українських силах наносила удари бойова авіація противника. Бригада зіткнулася з важкими боями на своєму шляху прориву оборони окупантів на Запоріжжі.

У битві за звільнення від російської окупації населеного пункту Роботине Пологівського району Запорізької області брав участь сапер інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу механізованого батальйону військової частини А4699 солдат Пашин Олександр Костянтинович.

Воїни 47-ї ОМБр після двох місяців запеклих боїв, 21-22 серпня, зайшли в населений пункт Роботине, прорвавши першу лінію оборони російських окупаційних військ. Бійці підрозділу встановили прапор України в селі Роботине. Синьо-жовтий стяг з підписом Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного замайорів на зруйнованій російськими окупантами школі в День Державного прапора.

47-ма бригада на своєму відтинку фронту поставлену задачу виконала. Україна пишається кожним та кожною, хто пройшов цей надскладний шлях, прорвавши багатоешелоновану оборону противника, який мав перевагу в повітрі та артилерії. Бійці 47-ї окремої механізованої бригади показали свою міць та довели – немає такої сили, що може порушити дух і волю українського воїна. За три місяці боїв бригада втратила 30% свого особового складу.

Свій внесок у перемогу над ворогом здійснив і Олександр Пашин ціною власного життя.

Олександр перестав виходити на зв’язок з друзями та сестрою Євгенією наприкінці червня.
27 липня 2023 р. родина отримала трагічну звістку – Сповіщення за підписом начальника Полтавського об’єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки про те, що О.К.Пашин зник безвісти 30 червня 2023 р. в районі н.п. Роботине під час виконання бойових завдань, пов’язаних із захистом Батьківщини. Були здійснені пошукові дії, які не дали результату.

Після загибелі Олександра Пашина його сестра Євгенія оприлюднила на особистій Instagram-сторінці щемливий зворушливий пост: «Вже 2 місяці я не можу повернути твоє тіло… Я думала, якщо я не буду про це говорити, то це виявиться неправдою, дурною помилкою і ти повернешся до мене. Але, схоже, що це таки правда і з цим я нічого не можу поробити...
А що я тоді можу? Я можу прийняти, поважати і пам'ятати те, заради чого ти віддав своє життя. Я можу зрозуміти, що життя таке ж цінне і значуще, як і тендітне та швидкоплинне. Я можу вшанувати твою пам'ять тим, що наближатиму твою мрію і втілюватиму в життя все те, що ти не встиг. Я можу сподіватися, що ми, чиї життя ти захищав, будемо цього гідні і проживемо гідне життя, аби жертва ця не була марною. Я можу тепер не дивитись у телефон, в очікуванні заповітних “+ +”, бо ти тепер не там, а в наших серцях лише. І навіть коли вимкнуть світло, ми тепер не втратимо зв'язок…».

Процес ідентифікації за результатом ДНК-тесту затягнувся на довгі 15 місяців. І тільки 19 жовтня 2024 р. рідні Олександра отримали Лікарське свідоцтво про смерть, видане КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи». У ньому встановлено причину смерті: одиночне проникаюче наскрізне осколкове поранення тулуба з ушкодженням внутрішніх органів. Місце і обставини, при яких настала смерть: Запорізька обл., Пологівський р-н, село Роботине, в зоні проведення бойових дій, ушкодження внаслідок воєнних дій, спричинені іншими видами вибухів та уламками.

26 жовтня 2024 р. родина, друзі, побратими зібралися на прощання із полеглим Захисником України Олександром Костянтиновичем Пашиним. Вічний спокій Герой знайшов у Полтаві, оскільки у цьому місті нині проживає його сестра зі своєю сім'єю.

Траурна церемонія із військовими почестями відбулась біля Свято-Успенського кафедрального собору Православної Церкви України. Духовенством Полтавської єпархії звершено чин відспівування. Похований Олександр Пашин на Затуринському кладовищі м. Полтави у секторі почесних воїнських поховань полеглих військових Меморіального комплексу.

Проводжаючи в останню дорогу Героя, теплі слова про нього промовили бойові побратими. Вони пообіцяли продовжувати звитяжну службу із захисту мирного неба над Україною. Родині воїна передали прапор 47-ої окремої механізованої бригади «Маґура», яким була накрита труна.

Полеглий Олександр Пашин був свідомим громадянином, з перших днів широкомасштабного вторгнення росії в Україну прийняв рішення встати на захист своєї країни. Виконуючи обовʼязки військової служби, вірний військовій присязі, виявивши стійкість і мужність, він гідно захищав територіальну цілісність та державний суверенітет України.

У серцях усіх, хто знав Олександра Костянтиновича Пашина, він назавжди залишиться відважним патріотом, надзвичайно ерудованою, високофаховою, працьовитою, щирою та позитивною людиною.

Вічна пам’ять і слава воїну, який віддав своє життя за свободу і незалежність Української держави!