Артур Володимирович народився в м. Кіровоград 10 лютого 1967 року. Закінчив ЗОШ № 16. Працював на заводі дозуючих автоматів, через 1 рік був призваний до лав радянської армії. Проходив строкову службу з 1985 по 1987 роки спочатку в Прибалтиці, а потім виконував «інтернаціональний обов’язок» в Демократичній Республіці Афганістан (повітряно-десантні війська, в/ч п п 37072).

Після звільнення з військової служби повернувся в Кіровоград, працював таксистом.

Невдовзі одружився, народився син, якого назвали на честь батька – Артуром.

Після розлучення одружився вдруге, у цьому шлюбі народився син Віктор. Але сім’я розпалась. Родинне щастя Артур Володимирович знайшов з Оксаною, у них народилась донька Тетяна.

Зі спогадів рідних Артура Володимировича, він мав хист до ремонту техніки, свій автомобіль завжди лагодив самостійно; у вільний час любив збирати гриби, із «тихого полювання» повертався не тільки з грибами, а й букетами лісових та польових квітів. Захоплювався вирощуванням кактусів. Багато читав, перевагу надавав художній літературі.

У 2018 році Артур Володимирович став дідусем: у старшого сина Артура та його дружини Наталії народилась донька Варвара.

В Льотній академії НАУ Артур Володимирович працював з травня 2019 року на посаді стрільця служби авіаційної безпеки.

З початку повномасштабного вторгнення російської федерації добровольцем став на захист України (мобілізований до ЗСУ 04.03.2022 р.).

Воював у складі 9-го окремого стрілецького батальйону в/ч А7093. Батальйон вів бої в околицях міст Северодонецк та Лисичанськ Луганської області.

Маючи досвід військової служби в Афганістані, для побратимів був наставником, допомагав, піднімав бойовий дух, чим заслужив повагу й авторитет.

Про останній бій Артура Володимировича родині розповіли товариші по зброї: 21 травня, під час ворожого обстрілу, у бійця, що знаходився неподалік на позиції, заклинило кулемет. Артур Володимирович вискочив зі свого окопу на допомогу і був смертельно поранений.

У сповіщенні про загибель, повідомлялось: «Ваш чоловік солдат Ільченко Артур Володимирович, виконуючи бойові завдання, здійснюючи заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії РФ загинув 21.05.2022 року у районі смт. Тошківка Сєвєродонецького району Луганської області».

Похований на Алеї Слави Далекосхідного кладовища у м. Кропивницький.

Указом Президента України від 12 жовтня 2023 року № 688 Ільченко Артур Володимирович нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Дякуємо за подвиг і низько схиляємо голови у глибокій пошані перед світлою пам’яттю Героя!