Олексій Валерійович народився 12 лютого 1983 року в місті Кіровоград Кіровоградської області. Батько був військовим і деякий час родина мешкала в Угорщині. Там маленький Олексій вперше побачив літаки на військовому летовищі, куди інколи приїздив із татом. З раннього віку проявляв інтерес до авіаційної техніки.
Після повернення сім’ї в Україну батько Олексія працював на авіабазі Канатове. Юнак користувався можливістю побувати на аеродромі. У своїх мріях вже був авіатором, залюбки одягав пілотку і при нагоді, коли бачив військового, обов'язково віддавав честь.
У 1990 році вступив до ЗОШ № 11 м. Кіровограда (нині КЗ «Ліцей "Муніципальний колегіум" Кропивницької міської ради»). Добрий, комунікабельний, завжди мав багато друзів, намагався зацікавити їх своїм захопленням технікою. Відвідував технічний гурток, вчився збирати велосипеди, мотоцикли. У старших класах свій вільний час приділяв реставрації автомобілів. Любив історію, займався танцями, грою на акордеоні.
У 2000 році вступив до Державної Льотної Академії України (нині ЛА НАУ). У 2005 році Олексій закінчив ДЛАУ і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Виробництво, технічне обслуговування та ремонт повітряних суден і авіадвигунів» та здобув кваліфікацію інженера по експлуатації повітряних суден (систем ПС).
2006 року був прийнятий на посаду авіаційного техніка з експлуатації літака та двигуна в Авіаційно-технічну базу (АТБ) ДЛАУ. Постійно підвищував свій професійний рівень. У подальшому був переведений на посаду інженера цеху оперативного, періодичного технічного обслуговування.
Освоїв експлуатацію типів літаків: Ан-2, Ан-24, Ан-26, Ан-30, Ан-32, Ан-74, Як-52, НАРП-1, Diamond DA-40, DA-42, K-10, Л-410, Cessna-172.
В межах службових обов’язків Олексій побував у багатьох країнах.
Був доброзичливим, завжди готовий допомогти, за що здобув повагу серед колег і друзів.
У 2004 році познайомився з майбутньою дружиною Надією. У 2010 році одружився, був дбайливим, люблячим, чуйним чоловіком. У 2012 році народилася донечка Софія. Тато запам'ятався дитині цікавими розповідями, сам створював казкові сюжети, завжди мав відповіді на питання як з наукової, так і з літературної сфери.
Планував відкрити свою автомайстерню.
З початком повномасштабного вторгнення рф проти України продовжував працювати в ЛА НАУ та долучився до волонтерської допомоги військовим.
Призваний на військову службу 1 серпня 2022 року та розподілений у 79-у окрему десантно-штурмову бригаду. Оберігаючи від хвилювань свою родину, говорив, що служить у безпечному місці в авіаційній частині.
Олексій Пашкевич закінчив курси підвищення кваліфікації офіцерів Збройних Сил України (командири рот) за спеціальністю: бойове застосування аеромобільних (повітрянодесантних), десантно-штурмових, гірсько-піхотних і морської піхоти з'єднань, військових частин, підрозділів. Був призначений командиром взводу, а згодом – роти.
Мав позивний «Льотчик».
В березні 2023 р. пройшов навчання у Німеччині. У складі представників Міністерства оборони України брав участь в отриманні і обкаті нової техніки (БМП Marder).
Бригада, в якій проходив службу Олексій, оснащена різними видами техніки: броньовані машини піхоти – американський «Страйкер» (Stryker), німецький «Мардер» (Marder), піхотні тягачі США М113, британські «Челенджери» (Challenger) тощо. Своїми спогадами про Олексія поділився його побратим із позивним «Змій»: «У нашому підрозділі багато техніки, він знав всю систему машини, допомагав інженерний хист. Якщо якась техніка виходила з ладу, наш командир не буде їсти і спати, поки не відремонтує, головний пріоритет – постійна підтримка боєздатності техніки. Як командир роти – він був золотою людиною. Для нас усіх був як батько».
Охоче ділився з підлеглими своїми знаннями. Дбав про побратимів, для кожного знаходив час. За це його поважали і цінували оточуючі.
З серпня 2023 року 82-а окрема десантно-штурмова бригада проводила контрнаступальні дії на одній із найважливіших ділянок фронту – Запорізькому напрямку. Разом з іншими бригадами їм вдалося звільнити ключові населені пункти, зокрема, село Роботине.
Лейтенант Пашкевич Олексій Валерійович, призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період, командир 1-ї десантно-штурмової роти 1-го десантно-штурмового батальйону військової частини А2582 загинув 24 жовтня 2023 року внаслідок ураження системою скиду БпЛА противником, в ході виконання бойового завдання, а саме ведення штурмових (наступальних) дій поблизу населеного пункту Вербове Пологівського району Запорізької області (Витяг із наказу командира в/ч А2582 31.10.23 № 311).
Похований 27 жовтня 2023 року на Алеї Слави Далекосхідного кладовища у м. Кропивницький.
Для родини, близьких та друзів Олексій Валерійович назавжди залишиться найкращим сином, чоловіком, батьком, братом, товаришем.
Ми схиляємо голови перед подвигом Олексія Валерійовича Пашкевича. Поділяємо біль і гіркоту непоправної втрати з родиною та близькими Героя. Світла пам'ять і вічна слава полеглому захисникові вільної та незалежної України!
