Народився 7 січня 1979 року в м. Баку в родині військовослужбовця. Закінчив СШ №5 в м. Саки у 1995 році. Був членом Малої академії наук «Іскатєль» з інформатики. Мав Похвальну грамоту «За успіхи у вивченні математики та фізики».

Мати – Савицька Інна Миколаївна, народилась у 1957 р. в м. Баку. Працювала викладачем музики.

Батько – Савицький Віктор Іванович (1956-2005 рр.), народився в м. Кіровоград. Військовий штурман.

Сестра – Савицька Ольга Вікторівна, 1985 р.н.

У 1995 році вступив до Державної Льотної академії. Навчався у 752 групі факультету ОПР, був старшиною групи.

Постійно підвищував свій інтелектуальний рівень, брав активну участь у науково-дослідній роботі. В особовій справі Савицького А.В., яка зберігається в архіві Льотної академії, є витяг з наказу від 25.05 1995 р. «Про заохочення курсанта 752 к/в ФОПР Савицького А.В. за підсумками курсантської науково-практичної конференції 1998/1999 року». Наказом декана ФОПР Лещенка Г.П. була оголошена Подяка Савицькому А.В. за активну участь у щорічній науково-практичній конференції.

У 2000 році закінчив повний курс ДЛАУ за спеціальністю 7.100109 «Обслуговування повітряного руху». Склав державні іспити («Організація обслуговування повітряного руху», «Технологія обслуговування повітряного руху», «Практична підготовка на диспетчерських тренажерах») з оцінками «відмінно». Здобув кваліфікацію інженера з управління повітряним рухом.

З ВИПУСКНОЇ АТЕСТАЦІЇ курсанта-випускника Державної льотної академії України Савицького Антона Вікторовича за період з 01.09.1995 р. до 23.06.2000 р.: «За час навчання в ДЛАУ Савицький А. В. зарекомендував себе з позитивного боку.
Характер спокійний, врівноважений. Старанний. Дисциплінований. Програму підготовки засвоїв добре, без ускладнень. Уміло використовує теоретичні знання в практичній роботі. Ввічливий у спілкуванні з викладачами та товаришами.
Знання англійської мови оцінено на «відмінно».
Практичну підготовку на диспетчерських, штурманських тренажерах та виробничу практику на базі РСП “Кримаерорух” ДП ОПР України “Украерорух” пройшов у повному обсязі. Може працювати на усіх ДП служби руху.
Висновок: За рівнем теоретичної та професійної підготовки, а також діловими та моральними якостями Савицький Антон Вікторович достойний присвоєння кваліфікації інженера з обслуговування повітряного руху з врученням диплома про вищу освіту.
Проректор з навчальної роботи Державної льотної академії України С.М.Неділько. 12.06.2000 р.»

Після завершення навчання в ДЛАУ кілька років працював на військовому аеродромі Октябрьський. Починав трудову діяльність в авіації авіадиспетчером у Кримаерорусі. Згодом став керівником польотів Аеродромної диспетчерської вишки у Кримському регіональному структурному підрозділі Украероруху.

Після російської окупації АР Крим був переведений до Київської служби обслуговування повітряного руху регіонального структурного підрозділу «Київцентраеро». Майже 20 років був керівником польотів аеродромної диспетчерської вишки в аеропорту «Київ» (Жуляни).

У 2014 році, з початком російсько-української війни, Антон з дружиною та дітьми переїхали до м. Буча, а матір і сестра залишилися в Криму.

Командир 204-го Окремого батальйону територіальної оборони м. Києва про А.В.Савицького:
«Капітан Антон Вікторович Савицький (позивний – «Льотчик») з перших днів повномасштабного вторгнення рф в Україну став до лав Сил оборони. В березні 2022 року приєднався до 204-го окремого батальйону 241-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Спочатку проходив службу в підрозділі зв’язку батальйону, а згодом став заступником командира роти з морально-психологічного забезпечення.
В липні 2022 року капітан Антон Савицький разом зі своєю стрілецькою ротою вирушив до Донецької області, де виконував бойові завдання на східних околицях міста Бахмут. За короткий проміжок часу для багатьох він став мудрим вчителем і прикладом справжнього офіцера.
Підрозділ, який на той час складався з військовослужбовців, що не мали бойового досвіду, завдяки наполегливості капітана Савицького був забезпечений безперебійним зв’язком і актуальною інформацією про противника.
Антон Савицький постійно перебував з хлопцями на облаштуванні взводних опорних пунктів, організовуючи інженерні поліпшення позицій. У період між бойовими виходами Антон Савицький організовував додаткові навчання бійців, особливу увагу приділяв організації їх побуту.
На початку серпня 2022 року ворог посилив штурмові дії в напрямку міста Бахмут.
6-7 серпня один зі взводних опорних пунктів (ВОП) роти стримував численні штурмові накати противника, які чергувались з танковими і артилерійськими обстрілами.
По обіді 7 серпня 2022 року у бійців на ВОПі вже закінчувався боєкомплект, частина хлопців була поранена. Капітан Антон Савицький оперативно сформував групу резерву та разом з нею висунувся на підсилення.
Під час бою, внаслідок чергового обстрілу, 7 серпня 2022 року капітан Антон Савицький отримав смертельне поранення. Завдяки його героїчним діям вдалось стримати ворога та забезпечити евакуацію важкопоранених.
Для бійців батальйону Антон Савицький назавжди став прикладом мужності і самовідданості спільній справі».

Спогади про Антона його однокурсників

Сергій Козловський: «У 2001 році Антон пішов до війська на посаду Офіцера бойового керування Військово-морської авіації України. Приймав участь в міжнародних навчаннях «Sea Breeze». Мав звання: капітан ЗСУ.
Наприкінці 2000-х років почав працювати в РСП «Кримаерорух» на посаді диспетчера Tower (вишки), аеропорт Сімферополь, згодом став керівником польотів.
У 2014 році, після анексії Криму, перевівся до аеропорту Жуляни на посаду диспетчера Tower (вишки). Через декілька років став керівником зміни.
Після 24 лютого 2022 р. вступив до лав ТрО м. Київ. В червні пішов добровольцем на схід, його підрозділ тримав оборону біля міста Бахмут.
Був веселим оптимістом, любив життя, завжди був готовий прийти на допомогу, незважаючи на свої негаразди. Іноді здавалось, що для нього нічого не було неможливого, це не означає, що в нього з першого разу все виходило, але він не здавався, збирався силами та думками і йшов далі, а його наполегливість надихала всіх нас. Полюбляв мандрувати.
Антон мав унікальну рису – згуртовувати дуже різних людей, був неначе центром кристалізації інтересів та думок (якщо можливе таке порівняння). Мабуть в подальшому завдяки цій особливості став старшиною нашого відділення.
Старався йти не второваною дорогою до своєї мети, був першовідкривачем різних засобів її досягнення, мислив нестандартно».

Юлія Павлючкова: «Він завжди з великою повагою ставився до дівчат нашої роти, був дуже любʼязним, завжди відчувалась його турбота!! Завжди посміхався, не пам’ятаю його без посмішки».

Вацлав Єгурнов: «Антон Савицький навчався в 752 групі факультету ОПР, був старшиною цієї групи. Після завершення навчання кілька років працював на військовому аеродромі Октябрьський, потім, як з'явилися робочі місця, перейшов у Кримаерорух, де працював авіадиспетчером.
У 2014 році вивіз сім'ю в Бучу і перевівся в диспетчерську службу аеропорту Жуляни.
Організовував усі зустрічі випускників у різні роки аж до 2020 року».

13 серпня 2022 року відбувся чин похорону на Алеї Героїв в місті Буча. Попрощатися із вірним сином країни прийшли рідні і друзі, військові побратими і добровольці Бучанської громади.

Савицький Антон Вікторович нагороджений (посмертно) Орденом «За мужність» III ступеня. Указ Президента України від 07.04 2023 року №203.

У Савицького А.В. залишилися дружина, донька та син.

Вічна пам’ять і царство небесне Антону Вікторовичу Савицькому.

Герої не вмирають! Вони залишаються у нашій пам’яті, у наших серцях.