Що ми знаємо про Еквадор? Навіть середніх шкільних знань з географії вистачить, щоб відповісти, що це країна Південної Америки, що основними природними багатствами є нафта та газ, офіційною мовою є іспанська, і що назва країни походить від іспанського слова, яке означає «екватор».

Нам випала нагода поспілкуватися з еквадорцями, які проходять навчання в Українській державній льотній академії у Кропивницькому. Ці молоді люди (серед них є й дівчина) мріють стати льотчиками, тому зараз навчаються на підготовчому відділенні цього закладу. Тут вони вивчають українську мову, краєзнавство, математику та фізику.

Лише один хлопець з групи в одинадцять чоловік навчається на першому курсі, решта готуються до вступу на факультет льотної експлуатації. Тобто це майбутні пілоти. Ми зустрілися з ними після занять з української мови, які веде старший викладач кафедри професійної та авіаційної мовної підготовки Тетяна Мельниченко. Майбутні курсанти лише два тижні вивчають нашу мову, а вже демонструють вражаючі результати. На запитання журналістки відповідали по черзі. Переважно говорили іспанською, яку на англійську перекладав першокурсник Джоан Едуардо Карраско Ідальго. Вже з третім перекладом, на українську, нам допомагала очільниця відділу міжнародних зв’язків академії Ганна Чорноглазова.

– Що ви знали про Україну до того, як сюди приїхали? Чому обрали саме український виш?

Маурісіо Себастіан Бурбано Туміпамба:

– Це дуже гарна країна. Я ніколи не був у Європі та на інших континентах. Для мене зараз це захоплюючий досвід, який я прагнув отримати. Інформацію про льотну академію знайшов в Інстаграм – там була реклама навчання комерційних пілотів в Європі. Мені захотілося саме тут навчатися, і Україну я за короткий термін вже встиг полюбити.

– Серед вас одна дівчина – Каміла. Теж мріяла бути пілотом?

Каміла Валентина Галеано Кальє:

– В Еквадорі я пройшла навчання і отримала сертифікат стюардеси. Хочу розвиватися, поставила за мету стати пілотом. Знайшла рекламу також в Інстаграм і подала заявку. Спробую. Поки що все подобається. Сподіваюся, що все вийде, і я стану пілотесою.

– Ви, коли сюди їхали, знали, що в Україні війна. Як вас відпускали батьки? І чи не боялися ви самі?

Ділан Стюарт Зумба Сісалінма:

– Так, ми знали, що тут війна. І батьки боялися, і ми. Але все-таки ми ризикнули, бо стати пілотом – це мрія, яка стала пріоритетною. Ми більше боялися не війни, а, мабуть, оточення, в яке потрапимо. Маю на увазі людей, іншу культуру.

Матео Даніель Пальйо Галеано:

– Ми зараз не лише опановуємо теоретичну підготовку, а й знайомимося з українськими традиціями, місцевими мешканцями. Дуже довіряємо академії. Для нас створені такі заходи безпеки, що ми не відчуваємо війни. Дуже за це дякуємо керівництву і всім викладачам.

– До чого звикати було найважче? Це люди? Погода? Їжа? Транспорт? Побут? Можливо, щось особисте?

Матео Даніель Пальйо Галеано:

– Люди в місті дуже привітні до нас. Ми відвідуємо магазини, заклади харчування, просто гуляємо. Коли розуміють, що ми іноземці, допомагають зорієнтуватися, виправляють, якщо ми не так кажемо, підказують, куди краще піти, як зручніше доїхати.

Пабло Мігель Мальдонадо Торрес:

– Їжа нам дуже подобається. Щоправда, інші смаки, ніж в Еквадорі. Хіба що Mcdonalds такий самий. Щодо погоди: вона відрізняється від еквадорської. Але для нас це не проблема.

Сантіяго Хав`єр Гарсія Ортуньйо:

– Ми самі готуємо собі їжу. Українські страви поки що ні, але м’ясо, птицю купуємо, готуємо. Щоб страва набула смаку еквадорської, потрібна юка. Це коренеплід, який росте в нашій країні. Його використовують у приготуванні майже всіх страв, в тому числі десертів.

– В інтернеті можна прочитати, що еквадорці славляться непунктуальністю, неорганізованістю. Це так чи легенда?

Джоан Едуардо Карраско Ідальго:

– Все залежить від людини. В будь-якій країні є різні. Що стосується нас, тут присутніх, ми всі організовані, пунктуальні. Цього потребує наша майбутня професія, ми не можемо бути інакшими.

– Як в Еквадорі святкують Різдво, Новий рік?

Маурісіо Себастіан Бурбано Туміпамба:

– Є в нас така новорічна традиція: люди, переважно молодь, перевдягаються в яскраві костюми і танцюють на проїжджій частині серед автомобілів. Водії, як правило, дають за це гроші. Це відбувається під Новий рік. (Хотіли б зробити так само у Кропивницькому? – Ми поважаємо ваші традиції, тому ні, – відповіли еквадорці. – Авт.).

Джоан Едуардо Карраско Ідальго:

– А ще еквадорці у переддень нового року спалюють ляльку, яка символізує старий рік, яку наповнюють старими речами. З нею у вогні має піти все погане, всі негаразди.

Пабло Мігель Мальдонадо Торрес:

– Найбільше свято, найбільш святковий і знаковий день – переддень Різдва. Всі вдома, готуються традиційні страви, всі моляться.

– Ви врешті станете пілотами. Де хочете працювати, в якому небі літати?

(Відповіді не станемо персонізувати, бо відповіли всі. Почули таке):

– Хочу залишитися в Україні. Прагну бути пілотом в Європі. Де буде можливість – там працюватиму, зростатиму як особистість. Італія, Франція. Туреччина. Або тут, або в Німеччині. Об’єднані Арабські Емірати…

– Українська мова складна? Що ви вже вмієте сказати українською?

(Відповідь також колективна)

– Дякую. Добрий день. Доброго ранку. Добрий вечір. Як справи? Гарна. Однина – рука, множина – руки. Скільки коштує? Гривні. Це я, а це мій друг.