За ініціативи кафедри Авіаційної техніки рішенням Вченої ради факультету Льотної експлуатації аудиторії №114 присвоєно ім’я генерального конструктора авіадвигунів Олександра Георгійовича Івченка.

Олександр Івченко (1903-1968) – конструктор авіадвигунів, доктор технічних наук, академік АН УРСР. Керував розробкою й запровадженням у виробництво поршневих і газотурбінних авіадвигунів (АШ-82 ФН). Від 1945 – головний конструктор дослідно-конструкторського бюро на Запорізькому моторобудівному заводі, на базі якого 1959 створив і очолив самостійне дослідне підприємство – Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро "Прогрес", з 1963 – його генеральний конструктор.

Розробив серію поршневих двигунів для навчально-тренувальних літаків, літаків с/г авіації, пасажирських літаків місцевих авіаліній та аеросаней, зокрема низку двигунів: AІ-10, AІ-12, AІ-14P, AІ-14РФ і модифікацію двигуна АШ-62ІP (зокрема, двигун AІ-14P встановлювався, наприклад, на літаках Як-12, Як-18, Ан-14 "Бджілка"; двигун АШ-62ІP – на літаках Лі-2 і Ан-2). Авіадвигун газотурбінного зразка ТС-12Ф (1953) застосовувався для запуску основних двигунів пасажирського літака Ту-114 і на транспортному літаку Ан-22.

Також він розробив перші вітчизняні вертолітні поршневі і газотурбінні двигуни: AІ-26ГР (1946), AІ-26ГРФ (1947–48), AІ-26В (1952). Двигун AІ-26В встановлювався на вертольотах Мі-1. Розроблені на початку 1950-х рр. двигуни AІ-4Г, AІ-14В застосовувалися на легких вертольотах Ка-10, Ка-15, Ка-18.

Від середини 1950-х рр. працював над створенням високонадійних та економічних турбогвинтових двигунів. Після державних випробувань (1957) був запроваджений у серійне виробництво двигун AІ-20, який став "родоначальником" сім'ї турбогвинтових двигунів AІ-20К, AІ-20М, AІ-20Д, AІ-24, AІ-24Т, що встановлювалися на пасажирські та військово-транспортні літаки: Іл-18, Ан-8, Ан-10, Ан-12, Ан-24, Ан-26, Ан-30, Ан-32 та гідролітаки Бе-12. В останні роки життя розробив турбореактивні двигуни AІ-25 та AІ-25ТЛ (1966) для літаків Як-40. Двигуни Івченка широко використовувалися не лише в літакобудуванні, а й в інших галузях: у суднобудуванні – для суден на підводних крилах і повітряній подушці, в нафтодобувній (для буріння), в енергогенеруючій промисловості – для пересувних електростанцій тощо. На початку 1990-х рр. авіадвигуни "школи Івченка" експлуатувалися і зарубіжними авіакомпаніями.