Отже, ще три десятка військовослужбовців, звільнених у запас, та членів їх сімей завершили тримісячний процес соціально-психологічної адаптації та перепідготовки на спеціальність "Менеджмент підприємницької діяльності", отримавши підтверджують базовий рівень знань і навичок документи норвезького університету НОРД і Кіровоградській льотній академії НАУ.

Традиційно на офіційній церемонії вручення випускних документів слухачам курсів проекту "Україна - Норвегія" звучало багато хороших слів. В першу чергу - від винуватців торжества слова подяки норвезькому уряду за підтримку окремої категорії наших громадян в цей складний кризовий час, і, звичайно, всім організаторам цих курсів, викладачам і тренерам. На адресу випускників, відповідно, звучали привітання та побажання успіхів і високих досягнень. Першим до присутніх на правах господаря заходу звернувся начальник академії С.Н.Неделько. Далі винуватці торжества і ті, хто прийшов розділити з ними їх свято, отримали можливість прийняти привітання від Посла Норвегії в Україні та Республіці Білорусь пана Уле Тер'є Хорпестада.

Вручав свідоцтва і також вітав слухачів із завершенням чергового освітнього етапу Президент Міжнародного Фонду соціальної адаптації Рубцов Володимир Сергійович, а після закінчення церемонії вручення новоспечених менеджерів привітали почесні гості, які прибули з Володимиром Рубцовим з Києва: Олександр Сасько (член Правління фонду - радник Міністра оборони) і Сергій Кучеренко (начальник відділу соціальної політики Міністерства оборони).

Свято не обійшовся без подарунків і приємних сюрпризів. У залі панувала тепла атмосфера. Але при цьому, як мені здалося, основною емоцією більшості випускників була все-таки смуток. Їм явно не хотілося розлучатися! За ці три місяці наші підопічні звикли спілкуватися один з одним, постійно вдосконалюватися і накопичувати корисні знання і досвід. Але все хороше швидко закінчується. І, як у всіх випускників, у наших теж настає етап застосування на практиці все, чого ми їх навчили. Навіть дивлячись на них в цей святковий день, було помітно якісне перетворення тих, хто до цього прагнув. Більше впевненості в собі, ефективніше комунікації. Нам теж було щиро шкода прощатися з ними. Звичайно, ми домовилися і тому, що ми не прощаємось один з одним, а говоримо "До зустрічі!", Так як завжди раді бачити кожного зі своїх підопічних, готові допомагати всім, чим зможемо, раді будемо надати їм можливість ділитися своїм досвідом з тими, хто прийде за наші парти слідом за ними ...

О.Кушнір